Вона вузька — дорога в Небеса…
Вона важка, покручена й терниста,
Та прагну йти, бо хочу досягти
Твоїх щедрот: вісону і намиста…
Із рук Твоїх преславний той вінець,
Що Ти приготував мені з любов’ю.
Весільний бал—це зовсім не кінець,
А лиш початок вічності з Тобою!!!
І мріє навіть крапелька роси
В тремтінні світла на Твоїй Долоні,
Щоб бути діамантиком краси
Серед оздоби у Твоїй короні…
04.06.20010р.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Галинко, дуже гарний вірш! Лише одне можу сказати, сестричко : АМІНЬ!!! Комментарий автора: Сестричко, щиро дякую за відгук. Дякую за цей віршик Святому Духу, бо слова народились так просто, без всяких зусиль душі...
Надежда Дудка
2010-06-12 07:19:26
"Щоб бути діамантиком краси
Серед оздоби у Твоїй короні…"
Надежда Дудка
2010-06-12 07:20:40
Дуже сподобалося. Нехай Ваші мрії здійсняться. Благословінь. Комментарий автора: Дякую за відгук! Нехай і Ваші мрії збуваються. Миру та благодаті))))))))))))))))))))))))))))
Крым - Сотниченко Андрей Крымские горы-особая любовь.Когда-то давно мне открыли их друзья из Ялты,и я узнал,что кроме моря,солнца и пляжа в Крыму есть ЭТО-горы.Горные купели,серебристые сосны(я и не знал,что такие бывают!),попадали и в туман сплошной-опасная штука,в полуметре ни зги не видно,садишься и тупо ждешь,пока рассеется-сорваться в пропасть-легко и непринужденно:)Не забуду 1-й подъем свой на плато-последние сантиметры-из последних же сил,из"не могу",благо,напарник тянул,опытный.И потом-вот это неописуемое,когда дотянулся и взглянул на море,вниз,а там рассветное солнце,словам неподвластно..Короче..лучше гор может быть только..правильно-Тот,Кто их создал.Ему хвала вовеки,и песнь эта.Аминь
