Как томительно тянется время
В ожидании радости встречи.
Каждый день, как ненужное бремя.
Дни дождливы и зябкие ныне,
А с тобой рядом вечное солнце.
Обжигающее нестерпимо,
И в лучах его мне бы согреться
И теплом любви насладиться.
Обними меня с страстностью ветра.
Подари слов неистовых нежность.
Ведь они в твоем сердце созрели.
Отпусти на свободу их ныне.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
